Булига Олексій. Скресіння

Поезії. — Київ: Молодь, 1967. — 96 с.У віршах Булиги дивно переплітається буремність наших днів, античний спокій і дика язичеська буйнота. Його поезія небуденна, романтично піднесена, але позбавлена порожніх високих слів. Образи часто незвичні, незвичайні або й не цілком природні. І хай віднайдені ним словесні брили ще й зараз подекуди неслухняно випинають недошліфовані боки, зате не знайдемо серед них чужих штампованих болванок. Скрізь поет лишається сам собою, правдивий, пристрасний, вірний нашим світлим ідеалам.
Ховали його першого березневого дня 1966 року. Чайкою билась над свіжою могилою мати. В жалобі схиляли непокриті голови побратими, друзі. Клонили віти ще голі дерева. А десь на синій смужці обрію шуміли сосни...