Костенко Ліна. Проміння землі

Київ: Видавництво ЦК ЛКСМУ "Молодь", 1957. — 62 с.«Проміння землі» — перша збірка молодої поетеси.
Ліна Костенко народилася в 1930 році в наддніпрянському містечку Ржищеві. З 1936 року жила і вчилася в Києві.
Вірші почала писати ще в дитинстві. Друкувалась у журналі «Дніпро» та в молодіжних літературних альманахах.Огортають землю замети.
Я виростала у садах.
Лист.
Сміх.
Справжня сила — довше під спудом.
Ранком.
В краєзнавчому музеї.
Художник.
Шлях.
Глядач.
На схилах трав'янистих і вологих.
Моя перша зустріч з гуцулами.
Добре жию.
Коли народжується вітер.
Ріка заховалась під кригу.
Не оплакуй ні мрій, ні згадок.
Перші кроки.
Канарейка.
Є велике щастя стрічати.
Буває тяжко впорожні.
Якщо не можна вітер змалювати.
Вулиця Солов'їнка.
Не навчили мене подруги.
Вже трави інеєм припали.
Сходить сонце, ясний обагрянок.
Найрідніше моє Підмосков'я.
Нема кому сказать.
Моє серце, мабуть, болітиме.
Добра ознака.
Заповітна груша.
Новорічний базар.
Десята дорога.
Зустріч.
Я була маленька і стривожена.
Дощі випадають нечасто.
Признаватися, може, й не варто.
Опадає вишневий цвіт.
За багрецем сповитий обрій.
Так мовчиш, що заслухатись можна.
Острах.
Вечори приходять з-за поля.
Я додому пишу нечасто.
Я в людей не проситиму сили.
Знову чую російську мову.
Буду ходить — туманіти.
Ще трохи — і літ юнацьких.