Герасим’юк Василь. Смертні в музиці

Вірші та поеми. — К.: Логос Україна, 2007. — 192 с.Книга віршів і поем лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка — про неминучість завер- шення земного існування і непроминущість духу. Автор нерозривно поєднаний витоками своєї творчості з рідною Гуцульщиною, де виріс, із традиціями трембитарів та різьбарів. Унікальна метафорика віршів Василя Герасим'юка вражає кожного читача.Заклинання.
І.
Олень Онуфрія.
Мешканець: сонет.
Леонардо: сонет.
Поет у повітрі.
1745 — петрівка.
Сигла.
Крук.
Цілуючи дах дзвіниці...
Ну хто ж, як не Хоре, порозвіяв твої чорно-сині?..
Ідуть прокажені. Леправі не можуть не йти..
Павуки пам’яти.
І рука, що уві сні затерпла...
І слово не спалахне...
Сонет.
Стилізація: сонет.
Сова.
Кров запікалась на кігтях...
На весіллі раптом заголосять...
Нічні кіоски — 93.
Ти кажеш: нині день наш такий...
Під гору тягнуть сіно коні...
Серпень за старим стилем.
Поет у повітрі.
Ранкова пісня в Парижі.
Змія.
Я звертаюсь до тебе...
Верхами біжить.
Чуєш мене? Багряні захід і схід...
Гудуть печери із осінніх гір...
Старовинні світанки осінні вспадковуєш ти...
Гори, де був я молодим...
Єзавель.
Поетові у повітрі.
Смертні в музиці.
Повітря вона жує (жива? нежива?)...
Без сповіді, без причастя...
Навіть не фарсом трагедія стала — жартом...
Прощання з гуцульською кахлею.
Комуналка на Франка.
Потоплений час.
Карпатські олені.
Повертаються.
Вибір.
Триптих.
Вишнева хмара вигнула столицю...
Буде осінь. І голуб голубку обніме крильми...
Немовби кадри — в тьму...
Бути має ніяково тим...
Ризи.
Сонет смирення.
Сонет прощення.
Ліс облетів за одну ніч. А ще вчора...
Веселі діди 47-го.
Щурі.
Рембрандт.
Пам’яті Тараса Мельничука.
Чорні хлопці.
Найсумніший у Києві лев.
Лісна опівдні.
Старовинний диптих.
Той липневий, той літеплий дощ...
Відпускаю тебе так...
Переплутані вулиці, якими йдем...
Лубок.
Над Говерлою два орли...
Фреска.
Не продається кров Агнця...
Ars poetica.
Космач.
II.
Аркуш льоду. Лід. А де ж ріка...
Місячної ночі...
Вибігла серед ночі з хати...
Перед тобою, над горою - ліс темний...
Остання коляда — букові..
Дальнім ґрунем...
Я прокинувся в серпні...
На ту стаєньку вийшов я вночі...
За вікном — водоспад. І таке мерехтіння...»
Художник.
Старовинний пейзаж.
Оглядаючись.
Дорогою на Мончели.
Осінні пси Карпат.
Дидактичний етюд.
Кілька хвилин Першої світової.
Старий завіт.
Багато небесної сходить краси...
Прийшли вночі. “Твій, діду, син умер...
Ми принесли із космосу сивих овець.
Нічні дзвони Володимирського, 9
Чоловічий танець.
Запахли яблука у сіні...
Я жив у пні обпаленім, як вуж..
Спасителем чи сином не обнятим...
Молодий ліс.
Щороку...
Я вівці чорні й білі розгубив...
Влітку, наприкінці 80-х.
Замело.
Я промчався тунелем тих літ...
Маріє.
Коса.
Кроки на смерековім помості...
Я змалку боявся поганого ока. Зомлів...
Перше послання Дмитра з кутів до галичан.
Друге послання Дмитра з кутів до галичан.
Коломийська елегія.
Сад.
Перший сніг.
Дві ранкові пісні.
Восени, наприкінці 40-х.
Я не знаю того, хто привів.
Пси Юрія Змієборця.
Поет у повітрі.
Поезіє, порятувала...
Київська повість.
Де гуцули?