Зарегистрироваться
Восстановить пароль
FAQ по входу

Шевнюк О.Л. Культурологія

Шевнюк О.Л. Культурологія
Навчальний посібник. — К: Знання, 2004.
Книга дає змогу читачеві ознайомитися із фундаментальними досягненнями світової та національної культури. Посібник підготовлено відповідно до навчальної програми, за якою автори читають курс культурології студентам Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.
Розраховано насамперед на студентів гуманітарних спеціальностей, аспірантів, викладачів культурології, усіх, кого цікавлять проблеми розвитку націй і світової культури, перспективи подальшого розвитку людства.
Зі всього розмаїття соціальних процесів, відносин і фактів, які існували у минулому й існують нині, ми виділяємо певну особливу сферу, яка іменується культурою. Більшість людей переконана, що саме культура - те головне, основне, що відрізняє людське і соціальне буття від існування дикої природи. Пояснення і докази цієї тези наводяться найрізноманітніші - в залежності від того, що розуміється під культурою.
Слово культура - латинського походження, яке буквально означало обробку, догляд, поліпшення, обробіток. У класичній давнині воно вперше було зафіксоване в праці Марка Порція Катона De agri cultura (III ст. до н. е. ), присвяченій турботам землевласника, який обробляв землю з використанням рабської праці. Турботи відповідали духові часу: автор рекомендував утримувати рабів надголодь, завантажувати їх роботою без міри, щоб втримати від крадіжки і легковажних занять. Господареві наказувалося бути скупим і обачним, не впадати в надмірності і нікому не довіряти.
Таке значення слова культура - землеробство - пішло у минуле. Набагато ближче до нашого розуміння культури те, що думали про землеробство римські вчені Варрон, Колумелла (І ст. до н. е. ). Вони пропонували такі способи організації сільського господарства, які підвищили б продуктивність праці, зацікавленість рабів. Слово культура набуло багатозначності у знаменитого римського оратора і публіциста Ціцерона. У одному з своїх листів він говорить про культуру духу, тобто про розвиток розумових здібностей, що є гідним завданням для вільної людини і дається завдяки заняттям філософією.
Зігравши роль універсальної мови у середньовічній Європі, латина донесла до нас слово культура через пітьму сторіч. Правда, вживалося воно тільки у словосполученнях і означало ступінь майстерності в якій-небудь галузі, придбання розумових навичок (наприклад, cultura juris - вироблення правил поведінки, cultura scientiae - засвоєння науки, cultura literarum - вдосконалення письма).
Така різноманітність контекстів вживання слова культура не пройшла безслідно. До XVIII ст., згідно з висновками лінгвістів слово культура стало окремою, самостійною лексичною одиницею, означаючи обізнаність, освіченість, вихованість - все те, що і зараз ототожнюють з культурністю. Як його синонім, використовувалося також поняття цивілізація. Завдяки зусиллям філософів і істориків, за останні три сторіччя скромне латинське слово увійшло у всі європейські мови, набуло універсального значення, перетворилося на філософське поняття і стало об'єктом наукових досліджень.
Сучасні дослідники шукають аналоги терміну культура у інших мовах. Так, у давньогрецькій вживалося слово пайдейя, що означало виховання гармонійної особистості (в дитині), китайською мовою - жень і вень означали виховання благородної людини, у давньоіндійській літературі говорилося про дхармашастру (вчення про життєві правила поведінки й обов'язки віруючого). Ця схожість виправдовує використання поняття культура для вивчення різноманітних історичних фактів.
  • Возможность скачивания данного файла заблокирована по требованию правообладателя.