Надька-Верона — жінка надзвичайної вроди. І своєю красою вона все життя майстерно користувалася, граючи чоловіками та зіштовхуючи їх, наче півнів у півнячих боях.
Але чи гарантує ця врода щастя, якщо за нею нема нічого, що надає сенс існуванню людини? Бо коли краса помарніє — що залишиться?